Коли підприємець вперше самостійно ввозить товар з Китаю, часто здається, що головне завдання митниці — подивитися документи, прийняти декларацію і нарахувати мито.
Насправді митний контроль — це значно ширше питання.
Митницю цікавить не тільки те, скільки ви заплатили китайському виробнику. Важливо, що саме ви ввезли, як цей товар класифікується, яка його країна походження, яка його митна вартість і чи немає щодо нього встановлених обмежень або необхідності подання додаткових документів. Держмитслужба прямо відносить до своїх повноважень контроль митної вартості, класифікації та країни походження товарів.
І ось тут у підприємців найчастіше виникає помилка.
Вони дивляться на митницю виключно як на орган, якому потрібно показати інвойс.
А митниця дивиться на всю операцію значно ширше.
1. Що саме ви ввозите?
Перше питання — і, на мій погляд, одне з найважливіших: що це за товар з точки зору митного законодавства?
Назва товару в листуванні з китайським виробником і назва товару в митній декларації — не завжди одне й те саме.
Китайський постачальник може написати у своїх документах дуже загальну назву. Наприклад, «plastic parts», «equipment», «lamp», «accessories» або просто назву, яка зрозуміла йому, але нічого не говорить про точні характеристики продукції.
Для митного оформлення цього може бути недостатньо.
Товар потрібно правильно класифікувати за УКТ ЗЕД. Від цього можуть залежати ставка ввізного мита, необхідність застосування певних заходів нетарифного регулювання та перелік документів, які можуть знадобитися при оформленні.
Тому помилка починається не на митниці.
Вона дуже часто починається ще в Китаї — коли підприємець замовляє товар, не розібравшись, під який саме код УКТ ЗЕД він підпадає.
І потім намагається вирішити цю проблему вже тоді, коли контейнер або вантаж знаходиться на митному оформленні.
Це неправильна послідовність.
2. Митну вартість
Це одна з найбільш чутливих частин імпорту.
Митна вартість використовується для митних платежів, а її контроль є окремим напрямом роботи митного органу. За Митним кодексом основним методом для імпортованих товарів є визначення митної вартості за ціною договору — тобто за вартістю операції, якщо виконуються передбачені законом умови.
І тут дуже важливо розуміти одну річ.
Митна вартість — це не просто цифра з інвойсу, яку ви показали митниці.
Закон передбачає врахування певних складових, якщо вони не були включені до ціни товару. Серед них, зокрема, передбачені витрати на упаковку та пакувальні матеріали, а також визначені витрати, пов'язані з транспортуванням до місця ввезення, і страхування — за відповідних умов.
Тому ситуація «виробник дав мені інвойс на 20 000 доларів, отже митна вартість автоматично 20 000» не завжди є правильною.
Митниця має право перевіряти достовірність і точність документів та розрахунків, поданих для визначення митної вартості. Якщо виникають передбачені законом підстави, декларанта можуть попросити надати додаткові документи.
І ось тут ми повертаємося до того, про що говорили раніше.
Якщо ви домовилися з китайським виробником про одну ціну в WeChat, отримали інвойс на іншу, а оплату провели ще за третьою сумою — не варто розраховувати, що такі розбіжності ніхто не помітить.
3. Чи підтверджується ціна документами?
Для підтвердження митної вартості Митний кодекс передбачає, зокрема, зовнішньоекономічний контракт, інвойс, а якщо товар уже оплачений — відповідні банківські платіжні документи. За наявності розбіжностей або недостатності інформації митний орган у визначених законом випадках може запросити додаткові документи.
Тому я завжди рекомендую підприємцю дивитися на документи не окремо, а як на одну історію.
- Контракт.
- Інвойс.
- Платіж.
- Пакувальний лист.
- Транспортні документи.
- Фактичний товар.
Усе це повинно логічно відповідати одне одному.
Якщо в інвойсі одна кількість, у пакувальному листі інша, а в банківському платежі взагалі інша сума — це вже не питання «прискіпливості».
Це питання до документального підтвердження операції.
4. Що реально знаходиться у вантажі?
Документи — це одна частина контролю.
Товар — інша.
Якщо заявлено один товар, а фактично у вантажі інший, проблема може бути значно серйознішою, ніж просто помилка в перекладі назви.
Особливо коли товар має характеристики, від яких залежить його класифікація або застосування обмежень.
Тому фотографії товару перед відвантаженням — це не просто інструмент контролю якості.
Вони можуть бути корисними і з точки зору підтвердження того, що саме ви замовляли та що саме повинно було приїхати.
Ще краще, коли у вас є технічна специфікація, креслення, опис характеристик та погоджений зразок.
Чим складніший товар, тим небезпечніше працювати за принципом «виробник і так знає, що мені потрібно».
5. Країну походження товару
У випадку імпорту з Китаю тут також не варто плутати дві речі: де ви купили товар і яка країна є країною його походження.
Митниця здійснює контроль правильності визначення країни походження товарів.
Для більшості підприємців це стає важливим тоді, коли вони починають працювати не з простим товаром, а з продукцією, щодо якої можуть діяти спеціальні торговельні заходи або інші вимоги.
Тому питання походження — це не просто графа в декларації, яку потрібно заповнити.
Потрібно розуміти, звідки товар походить і якими документами це підтверджується, якщо підтвердження необхідне.
6. Чи немає щодо товару обмежень?
Є категорії товарів, для яких митне оформлення пов'язане з додатковими вимогами.
Держмитслужба окремо публікує інформацію про товари, щодо яких діють заборони або обмеження, із прив'язкою до кодів УКТ ЗЕД та інших характеристик.
І ось тут дуже важливо не робити помилку, яку я бачу у підприємців-початківців:
спочатку купити товар, а вже потім з'ясовувати, чи можна його нормально ввезти в Україну.
Правильна послідовність протилежна.
- Спочатку визначаємо товар.
- Потім його характеристики.
- Потім код УКТ ЗЕД.
- Потім перевіряємо, які вимоги та обмеження діють.
І лише після цього замовляємо партію.
Тому що китайський виробник може абсолютно спокійно сказати:
«Yes, we can ship it.»
Але це ще не означає, що саме ви зможете без проблем оформити цей товар в Україні.
7. Чи збігається все між собою?
Якщо звести роботу митниці до практичної логіки підприємця, я б сформулював це так:
митниця перевіряє не один документ — вона перевіряє логіку всієї операції.
- Що купили?
- За скільки?
- У кого?
- За яких умов?
- Що саме оплатили?
- Що фактично приїхало?
- Як товар класифікується?
- Яке його походження?
- Чи є щодо нього обмеження?
- Чи підтверджуються заявлені дані документами?
Саме тому підготовка до митного оформлення повинна починатися не в момент, коли брокер просить вас терміново надіслати документи.
Вона повинна починатися ще до оплати китайському виробнику.
І найголовніше:
Я б не радив підприємцю ставитися до митниці як до структури, яку потрібно «перехитрити».
Набагато вигідніше побудувати імпорт так, щоб вам не доводилося нічого вигадувати, пояснювати заднім числом або терміново шукати документи.
Якщо у вас є нормальний контракт, зрозумілий товар, коректний код, підтверджена ціна, документи на оплату і логічний комплект документів на поставку — у вас зовсім інша позиція.
І тут є принцип, який я вважаю одним із найважливіших для імпортера:
не потрібно готувати документи для митниці в останній момент. Потрібно вести угоду так, щоб документи для митниці формувалися природно протягом усієї закупівлі.
Тоді митне оформлення — це не момент, коли раптом починають з'ясовувати, що саме ви купили в Китаї.
Це просто фінальний етап правильно підготовленої угоди.